Любов - красива вигадка поетів...
Любов – красива вигадка поетів
Усе це марення, лиш сон,
І там далекого десь в наметі
Стріла пронизує любов.
Від неї люди мучились, страждали,
Вона жорстока і руйнує все.
Там, де колись красиві квіти процвітали,
Тепер палає і згасає все.
Того, кого вона поранила хоч раз,
Той, хто нею вже обпікся,
В минуле заглядає раз-у-раз,
І тіні власної боїться.
Зрада - це її ім’я,
Ім’я стріли, що серце пробиває
І все було, й любов і каяття,
Але вона нікого не прощає.
