Любов Царівни - Неесміяни
Ти стоїш у вікна, небосхил високий, квіти,
Ти стоїш і, сумуєш, і не знаєш лиш, чого...
Сумно... - знову пройшов, він пройшов і не помітив,
Як ти любиш його, як сумуєш без нього.
Розкажи - підкажи, хіба в ньому мрії втіха,
Або просто тобі стало холодно, стривай...
Може друга тепла серцю треба поруч лиха...
Не чекати ж страждань, не шукати трунку рай.
Все пройде, все пройде, все, не пізно, а ні рано...
Ясним днем, теплим днем все засяє все навкруги...
Так не плач не сумуй, як Царівна-Несміяна
Це, дитинство для двох, не набрало ще снаги...
Так не плач не сумуй як Царівна-Несміяна
Це дитинство, без меж, розмиває береги.
