Дощ
Люблю дощі я недаремно,
У них неперевершена душа.
І хоч на дворі часто темно,
Я не чекаю, що припиниться гроза.
І я сиджу біля каміна в дома,
Блистить волосся золоте.
І вся проходить втома,
Дощ, зачаровує мене.
І музика по вікнах, гра чудова,
У домі зразу затишно стає.
В моїй душі лиш пісня веселкова,
І серце знову згадує тебе.
