Серце тримає за руку…
Квиток до сьомого неба
Купила у касі вокзалу,
У тому була потреба
Створити життя досконале.
Та тихо кричать тривоги...
Серцю, що наче залізне,
Пора вирушати в дорогу -
У нього важка валіза.
Те серце все пише ямбом,
Сплітає рими із ниток,
Вражає своїм масштабом,
Лишає в душі відбиток.
Воно зупиняє вагони,
Аби не терпіти розлуки,
Для нього немає кордонів…
Серце тримає за руку…
© Євгенія Солод, 2011
