*** Кінець *** (rework)
Я відчуваю близькість миті,
Коли застигне в серці кров.
Де спогади про Вас розбиті,
І як побачу сонце знов.
Давно не знає болю тіло,
А розум лиш притуплює печаль.
Бо перед мною нове діло,
Дивитись не назад, а в даль.
Надіюсь що я знову встану,
І з лиха цього продерусь.
Не стану слухати обману,
Й на Ваші очі більш не поведусь.
Ваш погляд, він такий пустий,
Хоч посмішка є на вустах.
Бо ліс самоомани загустий,
Загинув в ньому щастя птах.
Ніби ранковий дим зійшов,
Заграв у небі правди голос.
Зник зрадництва густий покров,
Тепер я бачу світла колос.
Піднесення такого ще не знав,
І очі, щоб дивитися не треба.
Було щось схоже, доки я не впав,
Сп’янів від дивної потреби.
Думки мої вже майже чисті,
Зникає цей невиправданий сум.
І за спиною вже тернистий,
Соромницький багровий шум.
Залишити б ці злоті гори,
Й закривши вуха промайнуть.
Чимдуж податись на простори,
Де біди мене не знайдуть.
Я знаю, що таким більше не буду –
Залитим смутком без вини.
Лілове світло мрії не забуду, –
Вбирає розум з посмішками сни.
І от, вже майже біля мене,
Та мить коли мій розум підлетить,
Зупиниться вся кров у венах,
І голос тихий ніжно прихистить.
.
Як зробить тіло свій останній подих,
І зникне зло з усіх сердець,
Відчують вії легкий протяг.
Це лиш початок! Не кінець!
27.03.14
©
#O_B_S_E_R_V_A_T_O_R_I_A
