Хтось когось!
Кобилянська й Українка
Ми як ті, хто "хтось" створив.
Листувались, начебто, усе життя,
А бачились так мало... цей момент усіх здивив.
Метро старе́ - поза очима,
Що згорали в світі дня.
Одна дівчина підійшла, спитала:
"Дайте номер, напишу Вам я."
Товпи людей, що йдуть кудись,
А хтось когось кохає.
Цей хтось вже не біжить,
Він цю любов приймає.
До себе: в серце, в душу, в розум,
У waffen, що інші накривають.
Листуйся серденько, до мене,
Колись ще хтось когось згадають.
