Холод над Дністром
Ніч зимова надворі, вітер завиває,
Тріск морозу за вікном душу розриває.
Хмари місяць застелили, зірочки сховались,
Над Дністром міста і села в темряві зостались.
Серце тугою обвито, спокою немає,
Холод лютий до осель крізь шибки сповзає.
На столі стоїть лампадка – морок розсіває,
Руки старі, зашкарублі ледве зігріває.
Із очей біжать сльозинки – щоки обпікають,
На останок літ в оселях люди замерзають.
Стара груша під вікном тулиться до хати,
Буде разом із людьми зиму бідувати.
Не заснула до весни, віти простягає:
Не рубайте, не крушіть я ж іще живая!
Морок зійде, розійдуться, щезнуть люті хмари,
І над нашим Придністров'ям сонечко засяє.
Грушка пишно зацвіте, кроною заграє
І родина попід нею пісню заспіває.
