Хатіко
Маленька, сумненька Хатіко
Чекає свого господаря...
Сидить на порозі,
Не їсть,
Не п'є,
Чекає поки цей день промине,
І наступний,
І рік,
І два...
І так, рік за роком, минає життя,
А господар усе не йде.
Вірна Хатіко з місця не рушить,
Вдивляється в очі,
В душі,
В какофонію звуків,
Рухів...
Дочекається?
Хто його зна...
