Хай живе королева!
Червоні краплини на сніг пролилися.
В примарному передчутті
Скору загибель ввижає цариця
З істоти в її животі.
Приречена Мойро, пряди свою долю:
Коли їй урветься життя,
Криком обдасть королівські покої
Бліде чорнооке дитя.
Королева померла. Хай живе королева!
Вже друга красуня в покоях царює,
Білява, висока й струнка.
Мов зорі прекрасна, мов небо осяйна,
Люстерко чарівне в руках.
У ньому обличчя, рум'яне та біле, Чому лиш коса ворона?
І чути, як хлопають крукові крила,
Й цвинтарна біліє стіна.
Королева померла. Хай живе королева!
Мисливець заводить створіння до лісу.
Мисливець приносить назад
Печінку, легені, прядку волосся,
Сорочки скривавлений шмат.
Білявка зготує печінку в сметані,
Червоне відкриє вино.
А вже за годину, від злості з омани,
Люстерко жбурне у вікно.
Але воно не б'ється.
Королева померла, хай живе королева!
