Калинова птаха - мова солов'їна
Калинова птаха - мова солов'їна
Сидить у полоні крилатая птаха,
Забута, змарніла та досі жива.
Гукає до кожного з нас, бідолаха,
Не хоче забутою стати вона.
Лунає у пісні пташина відвага,
Весну закликає, чи скорі жнива.
Поміж козаків, літала ця птаха,
Для них солов'єм, чи журавкой співа.
Та зникла в людей до неї повага,
Закрили у клітці, затихла вона.
Лиш зрідка відпустять, була щоб розвага,
Бо зараз не модна пташина, сумна.
Цураються птаха і кажуть, убога,
Та хочу спитати, чия це вина?
Забули про птаха і хочем, чужого,
А наша голубка у клітці одна.
Не будьте пихаті, забудьте зневагу,
Вона калинова у серці була.
Розправити крила, дайте їй змогу,
Щоб мова пташиною в небі плила.
