Кайдани мислячих
Жовтий колір лампово горить у вікні.
В небі ледве видно темно-сірі хмари.
Кожна мить приємна до нестями на зорі.
Не хочу, щоб знову вкрили небо сині барви.
Хочу в коконі закутатись з думками
про життя нещасне молоде.
Відповідь не виб'ють жодні тортури й кати.
Чому ці думки переслідують мене?
Як доказувати аксіому - тупість.
В цьому суть добровільного полону.
Диявол сує контракт. Що за грубість?
Пекло - небуття в кайданах болю.
Їх передав тату його тато.
Скоро закують мене.
Хоч я не дилетант і сам справляюсь.
Зроду ворог мислячих - інтелект.
Багатьом муку не дано зрозуміти.
Люди живуть і мислять для показу.
А мені вистачить наглості відділити
своє "Я" від біомаси.
