К.Марло В.Шекспір Сонет 81
Писати, епітафії тобі, -
Мені. Земля і небо приймуть - кращі.
Надгробків наших вітряність в журбі,
У забутті, чекає лихо з пащі.
Безсмертя всім дають: Бог, сором все ж...
Померти й правити умами, так.
Землею буду.., вранці, трунок меж,
Оплакує небес росою всяк .
В очах замруть віршовані рядки:
На мовах багатьох, несуть, як сагу,
Зиск - суть істоти... Кращі, навзнаки,
Зірки побачиш.., як папір... - повагу.
Моє перо для вічності небес;
Вуста чекають пам'ять вічних мес.
