К.Марло В.Шекспір Сонет 69
Лише очима світу бачу я,
В тобі... жахливе, і прекрасне бачу.
Все ж села та міста, любов твоя...
Всю душу віршам віддадуть гарячу.
Поривом емоційним.., від похвал
І вороги не відречуться... Німо,
Хулу спростовуємо в чарах скал,
Що так біснуються... До них не йдімо.
Бо очі ще хвилюють, без прикрас,
У вчинках кращого твої принади.
Все ж на красу поглянуть досить раз,
Щоб світ увесь забути, долю зради.
Не схожий з квіткою все ж аромат;
Брехня, підступно все вінчає, брат.
