К.Марло В.Шекспір Сонет 66
Втомившись від життя, волав я все ж,
Сил смерті відчуваючи канони...
Смерть жалюгідна, та її не вб'єш,
Бере прекрасне в щасті, без законів...
Чистісінький у вірі від заграв,
Гріхи та заздрість в схованці неначе...
Чи все у світі золоте..? Гріх - сплав...
Від Бога, що тебе рятує, баче.
Добро сліпе, не відчуває тла,
Узявши чесність, позабуту в щасті,
Та старість, що за юністю прийшла,
Як зло за добротою, в дні нечасті
Йде.., не зупинити. Конче треба йти -
В житті знаходять витоки мети.
