К.Марло В.Шекспір Сонет 54
В тобі, прекрасному немає меж;
Красиве завжди буде красивіше
У сто разів. Троянда грає, стеж..,
Це очевидно не у спеку лише.
Шипшина - це основа для троянд,
Її принади зріють... Некваплива.?
По листю з рози все ж стікає яд,
А в колючках пожадлива є сила:
Здійма красою хвилю щастя в нас
Забарвленням, та формою, - брехлива...
Як все чарівне, в смерті, гине враз
І лише слів жага - ночей могила.
Проходять дні, привабливість слів веж,
У віршах п'янко захолоне теж.
