К.Марло В.Шекспір Сонет 39
Твої принади помічати "гріх",
Оспівувати, наче, неможливо.
Ти, краща, знаю, краща за усіх -
Отрута серця, щастя сяйва диво.
Заради сонця відчуваю це,
Тебе хвалю, себе не помічаю.
Життя нарізно зраджує лице,
Тортурами годує неба зграю.
Любов все має: почуття свої,
Розлуку, як малу, суцільну драму,
Дозвілля, та чуток дива - рої,
Свободу у інтимі, щастя браму.
Не роз'єднають нас нащадки тьми,
Бо, у любові неподільні ми.
