К.Марло В.Шекспір Сонет 29
На очах у людей та фортуни,
Я, злиденний, ридаю один.
Молитви шлю до неба та руни,
Там живе лиходій - Божий син...
Бути схожим бажаю, снів мріє,
В данині, що від серця щедрот
Кращих друзів... В них світ зради діє,
Долі, біди вінчає... От-от
Вже зненавиджу все, відчуваю,
Боже... подумки маю світи
Від любові даровані, раю -
Це від тебе дари... Ти, прости:
Не від щему в любові, щодня,
Статки серця царів.., - їх брехня.
