К.Марло В.Шекспір Сонет 26
Володар мій, лорд у любові, метр,
Без вад твої дива знаходять втому...
Мої послання пий ти, наче мед,
Сприймай їх розумом та тілом... Всьому,
Найкращому, талан слугує; труд,
У величі непізнаного слова,
Ганебного змиває хижий бруд,
Оспівуючи, завжди, не будь-кого.
Глибини серця наготу женуть.
Світ фарб забутих пензлю не пасує.
Душа митця горить, як бачить суть,
Скеруй свій шлях в небесному що всує.
Тоді, можливо, я хвалу прийму,
Тебе любитиму, як кращу мить зі сну.
