К.Марло В.Шекспір Сонет 22
Брехня дзеркал бере мене в полон;
Ні, не старий я, юність ваша, пані,
Порукою для мене... Зморшок "сон"
Знайомий з смертю... Від журби погані
Краси бувають риси... Серця раж
Мого - твій смуток ліпший у полоні...
Чи близнюки ми? Дурощі аж-аж
Покриють сивиною наші скроні.
Заради щастя живимо, чи ні...
Та одне одному потрібні всує...
Природа - нянька служить у борні
Нам двом. В житті межа існує.
Не розраховуй жити в самоті,
Закохані вмирають не в сльоті.
