К.Марло В.Шекспір Сонет 148
В любові сліпне розум, так бува..,
Бо навіть зір розходиться, раптово.
З реальністю... Слугують лиш слова-
Омани допомога помилкова.
Навіщо ж, що очам до ладу так,
Світ не сприймає, він не згоден, вкаже...
Повинен сам закоханий... "мастак",
Що погляд у любові твій, мій "враже".
Хто має рацію, хто: світ, чи той,
Кому все бачить заважають сльози.
Осліпне сонце, ти все ж заспокой
Ті почуття свої, що мечуть грози.
Хитрує у стосунках мрій любов -
Гріхи сльозами прикриває знов.
