К.Марло В.Шекспір Сонет 139
Не закликай мене у правди гай -
Твою несправедливість взяти. Краще,
Ти, силу силою перемагай,
Щоб хитрість ранила, як лева паща.
Люби вже іншого, май власний зиск,
Та не відводь очей від мене, люба.
Навіщо хитрувати? Погляд - блиск
Броні, ще люблячої..., ватри згуба.
Сама очей своїх не бачиш ти, -
До дзеркала мрій завжди апелюєш...
Вбиваєш інших поглядом мети,
Мене, від милосердя, ще шкодуєш.
Душі отрута - погляду дива,
Від смерті, люба, не надасть права.