К.Марло В.Шекспір Сонет 138
Моя любов, їй присягаю я,
Не вірю їй, бо знаю що безкарна:
Молодиком наївним бути з дня
Прийдешнього, вимога завжди марна.
Беру пихату, хитру мову слів
З чужою істиною перевтілень...
Гріх обопільно виник, як зумів,
Подарував жагу захоплень, сцілень.
Не говоріть про вірність у борні:
Всі почуття казкові - гонорові...
Є кращий одяг, а можливо й ні,
Щем що в любові... - в молодості крові.
Є бісів час у пошуках весни;
Мрій лестощі, брехня... де, - поясни.
