К.Марло В.Шекспір Сонет 117
Усім я нехтував, вини мене;
Твої заслуги важко оцінити .
Є зради, у любові... все земне:
Готовий бути з іншими щомиті...
Чужих я часто плутаю в тобі,
Так, юнка - подруга, раптово
Ласкаво гляне з милої юрби -
Твій образ зве у кожне слово.
Бажання мрій, позбав світ від турбот
Незадоволення думок квапливих;
Бо ненависть твоя - ікон кіот..,
Дарує збіг думок від нечестивих.
Наважусь вірність визнати твою;
Я, винен, так - одну тебе люблю.
