К.Марло В.Шекспір Сонет 115
Рядки ті, що написані давно,
Так бажані, ще й у любові рідні...
Знайти слова, думки, та їх вино
Нам заважали й заважають злидні.
Слів яскравіше полум'я, бо в них,
В тривожному горінні днем раптовим,
Від часу випадковості, від примх,
Міняють радість на сльозу чудовим,
Привабливим сном тіла та краси...
Ад в почуттях тирана - час лікує,
Емоцій чудо... Зайве, не проси,
Ростуть вірші мої в свята і всує.
Любов - дитя що прагне жити... Так.
Талантом нехтує не Бог.., мастак.
