К.Марло В.Шекспір Сонет 11
Старіючи, душею квітнеш ти,
Кров освіжаючи у дітях знову...
Дні молодії, хист, шлях до мети,
Дають нам схожість, часом, гонорову.
Даремно молодість не гай, хутчіш,
Все віддавай нащадкам... Тільки в праці
Шал юності і мудрість не з афіш,
Здолають верховенство декорацій.
У в'янучому щасті не шукай
Природи всю красу.., якусь, раптову...
За шість десятків років свій розмай
Згубити, що знекровити меж мову.
Створіння, від природи, ти... Віки -
Зразок добра... чи, може, й навпаки.
