К.Марло В.Шекспір Сонет 109
Любов в словах сильніше, може й так,
Бо у душі вона все ж - наречена.
Чим менше слів красивих зве мастак,
Тим краще справи; Муза навіжена,
Народжуючи запалу весну,
Несе, як соловей у шати літа,
Любов... У зрілості летить до сну
Мрій пристрастями тіла оповита.
Планета нам дарує всякий раз
Довічно, все прекрасне. До розлуки
Сплітає з пам'яттю і день, і час
Народження чарівності та муки.
Любовних співів смуток не чіпай,
Живе любов в тобі., - навіщо рай.
