ІНТЕРВАЛИ
Розбещені звуки біжать, як мелодія духу,
Як спалахи сонця у мороці темного дня.
Але в тому співі скривавлена, стомлена туга
З якоїсь нагоди шукає Пегаса-коня.
Той пошук біжить, як приховані кроки дитини,
Жбурляє у вітер каміння насурмлених хмар.
То – спів, у якому немає для часу провини,
А є порожнеча й «ніщо» безтурботних примар.
Розплющений сніг загорнувся в калюжу.
І райдуга, начебто чорна дуга,
Згубила всі фарби. І блискавка тужить,
Бо демон затиснув в руці батога.
І сум, наче сумнів, нівечить проміння,
І губиться сонце в димόвому дні.
Й мороз під ногами хрумтить, як насіння,
І топиться погляд в п’янкому вині.
Зима розгорнула країни німого тремтіння,
Взяла в кучугури всі звуки. І тільки луна
Колишнього сяйва співає, бо небо ще синє,
І що незабаром нас знову зігріє весна.
23.11.1999
