І знаєш, кожне місто є моїм...
Історія не любить несвідомих,
Бо кожен з них псує її листки.
Донецьк не любить марні сльози,
Він любить як сміються малюки.
Мій Кропивницький любить щастя,
Обожнює спектаклі та вірші.
Бруківка по Великій Перспективній,
Нас зустрічає вранці і вночі.
Мій Крим помішаний на правді,
Не терпить як затягують в обман.
Він точно знає час приходу дати,
Коли в гніздо вернеться ластів’я.
Мій Львів цілується з мистецтвом,
Закоханий у вуличних співців.
На площі Ринок зустрічають гостей,
Мільйони звуків вмілих скрипалів.
Мої Черкаси грають на бандурі,
Цей звук луна з віддалених віків.
Колись Богдан тут промишляв війною,
Тоді усі боялись козаків...
А мій Дрогобич справді ексклюзивний,
Гармонія багатства й простоти.
Там вперше я знайшов своє кохання,
Кохання до мистецтва і краси.
А що тоді казати про Луганськ?!
Це місто – резиденція весни.
Там є усе, що треба для життя,
Так буде вічно й на віки!
І знаєш, кожне місто є моїм,
І кожен з нас є мером свого міста.
А ліпше завітай і подивись,
На ці перлини й звуки піаніста!
