Гра
Я пам’ятаю лиш червоне око ,
що злобно дивилось десь аж ген звисоти
промокле взуття , туман над болотом
живими не вийти нам з даної гри .
Провила сирена , наче плач мандрагори
на мить серце змертвіло й забилося знов
все швидше і швидше страхом било у груди
і терпла і мліла в венах зржавлена кров
Ми хотіли тепла , та не ма й де згоріти
і прикриті землею спокій ми не знайдем
і злорадно і їдко скрипіли осики
собакам ,віщують , і собача смерть
собача ? Хто знає? Завили десь вовки
це може по нас ? Це вони кличуть смерть!
Давай не мудруй , йди поки держуть ноги
Від життя відректися завжди знайдеться мить
Як вже ж дали нам шанс ,відібравши надію
Ми розпукою свій проторуємо шлях
Бо незламні все ж ті що живуть за ідею
І якщо навіть це - зберегтися життя.
І не просто свого , «я» завжди ближче краю
І на той берег Стіксу хай везе нас Харон
Проте ми не вправі , бо хтось шепче «Чекаю»
І тому з цього пекла ми вернемось , йдемо!...
