Голодомор
Чому болить душа моя, скажи мені Мамо!
Чому тонкі зап'ястя і бряклий живіт
Чому життя моє ще не забрало, Мамо!
Страшне це горе, проклятий світ.
Нема бабусі, поряд уже з нами
Лежить в холодній ямі, на серій землі.
Десь Татка нашого повіяло вітрами.
Залишилися одні в самотньому селі.
Мені здається, чи пахне хлібом, Мамо?
Здається, вже давно холодна наша піч.
Усе довкола вкрило снігом та туманом,
Нема нікого поряд ми самі, на дворі ніч.
А пам'ятаєш, як малий Степанко, Мамо
Завжди Радів життю і щиро реготав.
Казав як виросту то буду отаманом
Чому ж його так рано час настав.
Я відчуваю зустріч з ними вже прийшла.
Холодні мої ноги та завмира душа,
І покидаю світ невже я відцвіла.
Пробач мене матусю, що рано так пішла.
