Генералам 1812 року /М. Цветаева/
Ви, у шинелях посивіли,
Окрилені, мов паруси;
Вік шпори весело дзвеніли І голоси.
Очей сміливих діаманти
На серці карбували слід,
Чарівники мої і франти
Минулих літ.
Одним жестокосердям волі,
Ви брали серце і скалу,
Царі на кожнім браннім полі
І на балу.
Вас янголи хранять господні
Та серце матінки. Мрій ери
Ви, хлопці-малюки... Сьогодні,
Ви - офіцери.
У незбагненній досі долі
Життя пройшло… Був оберіг…
Та ваші кучері не в полі Засипав сніг.
Три сотні переможуть троє(!),
Лиш мертвий не вставав з землі…
Були Ви діти і герої,
Ви, все змогли.
Так, зовсім необачно юні,
Ви, йшли всіх ворогів здолати,
Вас, золотава ще фортуна,
Вела, як мати.
Перемагали і любили
Жінок кохали, хміль життя…
Все ж весело пішли – щосили,
У небуття.
