Фатальний стукіт.
З клубочка розмотую стукіт.
Зростає, гуркоче той стукіт
Проламує стіни.
Пролазить в щілини, у голову, серце
І наскрізь.
Настирливо просить впуститити.
Недобрий той стукіт.
У звуці вчуваю загрозу.
Мовчання від страху?
Не страх то, все рівно розіб'ються двері.
То тільки чекання.
Яка ж бо постукала доля?
Фатальна вистава повинна тривати без правил.
Інакше не можна.
Інакше уже не цікаво.
