Фарби у веселки
поцупила осінь.
З ними подалася
у зелений гай.
Фарбувала листя
і трави волосся.
Так хазяйнувала
ген за виднокрай.
Вішала рубіни
на кущі калини.
Кому приглянулись,
хочеш – забирай.
Золотила чуба
старезного дуба.
Він не опирався,
вирішив: «Нехай».
Клени у багрянці,
берест помаранчевий
із вітром у танці –
хто до цього звик?
Під кущем у гаї
мовчки споглядає
осені таланти
товстий боровик.
21.10.2023
