екзорцисти
**
На старість ми самі собі екзорцисти,
такі собі Черевомовці правди;
наші наміри (хтось не вірить, а мав би) -
праведні і чисті
як щойно з моря на пляжі нудисти,
а повз них по домівках розходяться аргонавти –
слава Богу, змогли доплисти!
Спочатку до сімей, а потім внести правки
у опис світу, у всі ті списки; щось дивне, щось корисне,
Але, мабуть, вже завтра…
Нині ж все хай ще буде як є. Хай ще нами правлять
боги з родин стародавніх.
Грифони і кентаври,
пекельні музики, небесні хористи…
доля ж - це завжди щось надто особисте,
і надто уявне…
схоже і водночас неспівставне.
Як смак кави:
іноді - це просто вправність баристи,
в якому гени Борджіа ще не скисли.
Загусто? Розбавте!
При виборі кращого рахуються і голи, і асисти.
Якби ж то кайдани перегризти,
Та то не забавки…
Ми латентні всезнаючі державці-
Таксисти,
які не їздять мовчки, і зáвжди
плутаються в навігаторі проїзду до місця призначення.
за описом у них наявні
всі ознаки терористів.
Та чи має значення
Ця грав в слова і числа,
Коли далеке стає близьким
і переходить в особисте,
А згодом в забуте і втрачене?
Це збіса боляче! Але те, що нас не знищить,
Попросить пробачення
І згодом спробує знову. І, можливо, таки доб’є.
Попри старі уявлення – небо дуже тернисте,
А твій янгол-хоронець – надокучливий тер’єр.
Ех, якби ж то винайти такий пристрій,
Що вишукано складе твоє життя в ряд фур’є.
