Дух перемоги
Десь звучання сопілки марніє
Перемоги моєї весна
Материнська душа сивіє
Бо чекає століття вона.
Перемоги, а не параду
Сотні зустрічей, а не біль,
Як свідомості дати раду,
І не сипати сиву сіль.
Коли десь ти прокинеться вранці
Зрозумієш, що вже перемога
І зійдуть всі на першій станції
Бо додому легка дорога.
Оживуть всі міста і села
Перестануть боятися ночі
Але кожному сниться Сміла
І згвалтовані люди в Бучі.
І ще сотні таких історій
Ніби лезом ідуть у сни
Як прокляті всім світом орки
Не зупиниться, тварі вони!
Це цинізму відкриті очі,
Пропоганди сліпа бруднота
Під покривом десь темної ночі
Прокидається ця сволота!
