Дозволь мені
Дозволь мені тебе кохати здалека,
одним оком, чи одним доторком,
дай торкнутись тебе, як злітає лелека,
затягнувши небо солодким вранішнім мороком.
Дозволь солодити тобою мій чай -
не медом і не молоком солодженим,
а лиш твоїм посміхом, що як небокрай
зоріє над лісом несходженим.
Дозволь обігріти тобою себе
і здалека тішити образ тобою,
і вже не важливо, хто цілує тебе,
коли душа твоя живе зі мною.
Дозволь тобою дозволяти собі
тішитись маленькими дурощами,
де цукерку тобі і цукерку мені,
насолода простими лиш радощами.
Дозволь з-за кута зазирнути в обличчя,
подивитись, чи все в тебе добре,
і дізнатись, чи рівне узбіччя
в дороги, що йде через гОрби.
Дозволь відчувати твій запах волосся
у снах невеликих й дуже коротких,
де серед пшениці й жита колосся
впізнаю лиш твій єдиний, солодкий.
Дозволь не давати тобі засинати
малими своїми віршами,
бо як мені тебе лиш кохати,
якщо не дозволиш цього між нами?!
