Довге чекання
Заради когось мусимо кидатись з гори
і як Пірам та Фізба сплітатись у дерева,
коли корінням, мов руками обвіва з пітьми
твій усміх, мов освітлена нічна Женева.
Заради когось мусимо писати ці вірші
вплітати слова любові і кохання
та не діждавшись сонця сходу та світання,
ми несемось туди, де з печі дістають коржі.
Цілуючи долоні і зап'ястя,
цілуючи ключиці і вуста,
щоб на губах лишався лик Христа,
який обсохне і залишить спогади та щастя.
Збиратись треба вже в дорогу, діставати упряж,
сідлати всіх коней й чимдуж тікати в далечінь,
щоб приближати зближення очей і нас же ж
горнути в хіть і тіла тінь.
