Дівчина в дивнім полі
Одного разу в дивнім полі
Зустрів я дівчину красуню
Чи випадковість то чи доля
Незнав я відповідь на це
Проте душа моя заграла
Як літній дощик на вітру
Душа палала так палала
Любовним вогнищем костру
А серце билось все частіше
І з кожнім вдаром сильний звук
Звук серця, моря, листя що витає
На вітру, і сам це й вітер був знайомий
Він шепотів «я знаю що ти відчуваєш
Адже ти серця не примкнеш»
І в це й момент раптово тьма
розплющив очі я свої
А перед мною тільки мгла