Діра
Фрустрація занадто звична
Я молода, а вона – вічна
Сильніша стала лиш останнім часом
Крихка і чиста, ніби кристалічна
Коротші стали дні, а довші ночі
Кожна клітина тіла знає, чого хоче
Сидить у горлі те гірке бажання
В крові і лімфі піднімається повстання
Сама себе б'ю по руках, бо знаю
То не останній раз, за те себе й картаю
Сама себе б'ю по губах, не треба
Кінчаючи все думати про тебе
