"Деревня" /з С. Белікова/
Не такий дзвінкий був ще мій голос, чтисто; Та хотів я дуже світу бачить сад… І одного ранку в метушливий місто все ж поїхав, щоби пісні про свята співать…
Сам себе вважаю вже міським тепер я, Тут моя робота друзі тут мої, А вночі без… жалю, враз насняться Верби… - так, не хоче відпускати Ненька мрій моя.
Смак гарячий хліба, в нашому будинку
І біжить у всесвіт річка повз садок…
І дорогу гуси переходять й взимку,
І в яру джміль волохатий п'є росу з квіток.
Сам себе вважаю вже міським тепер я: Тут моя робота друзі тут мої… А вночі без жалю сняться кращі Верби… бо не хоче відпустити Ненька мрій… моя.
Там зеленим завше бір стоїть у липні,
взимку, степом раю в далині — імла..,
щоб пісні збувались, в радощах невсипні,
Мрій душа чекає щоби ніч прийшла.
Сам себе вважаю вже міським тепер я: Тут моя робота друзі тут мої… Та вночі чарівні сняться любі Верби, - спів не хоче… відпустити Ненька мрій… моя.
Сам себе вважаю вже міським тепер я Тут моя робота друзі тут мої А вночі без… жалю, звуть чарівні Верби… бо не хоче відпускати Ненька мрій… моя.
