Чому ж так важко дихати мені?
Чому ж так важко дихати мені?
Бо розкидав кімінням щастя по дорогах,
шукав ночами в барах і на глибині,
на темних вулицях, чужих порогах.
Тепер іду по стежці з тягарем
каміння тяжкого мішок ломає плечі.
Та я дійду з останнім ліхтарем,
дійду колись у теплий вечір.
З каміння того я збудую дім,
скреплю його одвічним відчуттям надії,
і світ завмер у погляді блідім,
пливуть до тебе заповітні мрії.
Чому так віжко мріяти мені?
Не помічав що було зовсім поряд,
що світ мій був лише в тобі
немов ковток води, мені твій погляд.
