Час
Час затягнувся у вузол і стиснув серце...
Видих (чи вдих) зупинився на півшляху...
Все, що судилося — сталося, як ти не сердься,
Як не крути в цьому часі свою петлю...
Час перемелює все, наче мельник суровий,
Зоряним борошном сіються тихі думки...
Час, наче пекар, замішує тісто прозоре —
Тіло господнє, але в ньому наші кістки...
Час заховатися в тінь і молитися сонцю...
Час вийти в сонячний день із поклоном пітьмі...
Час зупинився і став... Він тепер охоронець.
Час — достобіса мінливий. Такий, як і ми...
