Божеволіла ніч...
Божеволіла ніч...
від її голубих очей.
Оксамитові губи безумства
Довели до безпам’ятства місяць...
Дотлівали замріяно зорі
І коптили її вуста.
Впали роси на землю прозорі,
По волоссю пробігла весна.
До безумства, до крику, до болю!
Її губи манили мене.
Навіть ніч божеволіла мною,
А вона лише осторонь йде.
Непідступна, жагуча, жадана,
Непідкорена мною гора...
Знов заглянула пристрасть неждана
Й мою ніч в божевілля звела.
Віталій Білозір
