bootloop
Просинаюся з відчуттям, ніби мене обікрали,
Мимовільно струшую головою вправо,
Намагаючись витрусити залишки думок
Силами болю в атланто-потиличному суглобі.
Минуло півроку (чи більше?) як нас не стало
Проте я усе ще щоночі іду на облаву
Досліджую гуміновість речовини стрічок
І дивуюсь щоразу - хустка так личить тобі.
Блукаю коридорами, дим та горіле сало
Темрява зі світлом так танцює яскраво
Викладаю серце з недогризених кісток
Із бритв, стрічок та несказаного тобі.
Світло веде до омани, мене знов ламає
Світло каже, що справа іде до весни. Цікаво.
Моє тіло трясе від хурделиць. Привіт, кровосток.
Загубившись, сміттєвий бак обіймаю на пробу.
Дивлюся - будівля навпроти. Людей мало?
Перегорілі, як я, ліхтарі, моргають іржаво,
Грайливо, подібно - як пахне життя пелюсток,
Як торкаюсь стіни, за якою - твоя голова.
*лунає будильник. я відкриваю очі.*
Блукаю коридорами, дим та горіле сало
Дивлюся - будівля навпроти. Людей мало?
Світло веде до омани, мене знов ламає
Просинаюся з відчуттям, ніби мене обікрали -
Бо минуло півроку (чи більше?), як нас не стало.
Грайливо, подібно - як пахне життя пелюсток,
Моє тіло трясе від хурделиць. Привіт, кровосток.
Досліджую гуміновість речовини стрічок
Намагаючись витрусити залишки думок
Викладаю серце з недогризених кісток.
Світло каже, що справа іде до весни. Цікаво.
Мимовільно струшую головою вправо,
Проте усе ще щоночі я іду на облаву
Темрява зі світлом так танцює яскраво
Перегорілі, як я, ліхтарі, моргають іржаво.
Силами болю в атланто-потиличному суглобі,
Все дивуюсь щоразу - ця хустка так личить тобі.
Із бритв, стрічок та несказаного у злобі.
Загубившись, сміттєвий бак обіймаю на пробу,
Як торкаюсь стіни, за якою - твоя голова.
*будильник лунає знову. я знову відкриваю очі*
Знов просинаюсь з відчуттям, ніби мене обікрали,
Мимовільно струшую головою вправо,
Силами болю в атланто-потиличному суглобі.
Минуло півроку (чи більше?) як нас не стало
Проте я усе ще щоночі іду на облаву
І дивуюсь щоразу - хустка так личить тобі.
*звуки будильника б'ють мені кувалдою по мізках*
Блукаю коридорами, дим та горіле сало
Темрява зі світлом так танцює яскраво
Із бритв, стрічок та несказаного тобі.
Світло веде до омани, мене знов ламає
Світло каже, що справа іде до весни. Цікаво.
Загубившись, сміттєвий бак обіймаю на пробу.
Дивлюся - будівля навпроти. Людей мало?
Перегорілі, як я, ліхтарі, моргають іржаво,
Викладаю серце з недогризених кісток.
Я торкаюсь стіни, за якою - твоя голова.
(14/02/22)
