Біль двох
"Що це біле в руках? Бинти.
Я мотаю рани. А ти?"
"Сиджу в кутку. Мов пес прив'язаний.
Святою тишею лікую душу.
Не хочу, та мушу...просто мушу..."
"А я немов підбитий птах.
Літати рвуся. Падаю.
Постійно падаю.
Від того рани на руках.
Тепер вони в бинтах...тісних бинтах..."
"Я б не літав і не ходив.
Я б краще чим завгодно був наказаний.
Аби хоча б на мить відчути спокій.
Що втратив в боротьбі безбожній і жорстокій..."
Ті двоє більш не говорили.
Очима стелю пожирали.
Їх біль відчули навіть стіни.
Що за віки сильнішого не знали.
