Без сенсу
Безжальні демони безсоння
Мене дістали вже давно,
Тож я сиджу на підвіконні
І депресивно п’ю вино,
У божевільному екстазі,
Немов під кайфом наркоман,
Дивлюся на розбиту вазу
В надії розгадати план
Всевишнього, чи, мабуть, долі,
Що уготований для нас,
Але все марно... Мов в неволі,
Мене тримає підлий час...
Сиджу самотній у кімнаті
Шукаючи без сенсу сенс
Життя. Вже краще існувати
Наклавши філософський ценз
На всі думки... Щоб розчинитись
В обіймах п'яних соннярів
І незворотно загубитись
У пущі невеселих днів,
Крізь сон у вільному польоті
Лечу в безодню, наче птах,
Із мідним присмаком у роті
Й гіркою кров'ю на губах...
