Батько-майстер все руйнувати
У дитинстві тіні, відтінені болем,
Батько, майстер псувати казковий світ.
Дитинство втрачене, як вітер в полі,
Залишилося в серці, як темний спогад.
В тата тіні війни, не любові світло,
Поцілунки холодні, ніжність в невдачі.
Зіпсоване щастя, в дитинства весіллі,
Миттєвість радості в безодні смутку.
Та в серці маленькому, невже є віра,
Що любов несе світло, навіть у мороку.
Згублене дитинство вибудовується мрією,
Із руїн росте нова, мудрість і тепло.
