Виктор Харламов
приносить Олівці і тоді маю мороку:
"Дядю, намалюй мені зайчика, маленького зайчика., і щоб, він, хотів... - моркви ...
Добре, дивись: ось грядка, на ній морква,
зайчик у кущах, бо боїться, він почув ось цієї тьоті кроки...
А у Оленки аж сльози у вередливих очах:
Семена цветов, что память божья,
Ветрена, забывчива, скорей;
Листьями судьбы календарей
Избегает сути бездорожья.
И летят, воистину, слова ли,
Чайки й хвилі нам над рікою милі;
Іспит в долі є, мрії не безсилі...
Серце защимить - май тоді мороку;
Хто сказав про нас: " Тиждень, ще й, без року!"
Шматок теракотової іграшки сам собою потрапив до рук. Знову самотність творчості – це хтивість
понад будь-які насолоди…
Ось екраном рідкокристалічного телевізора ввімкнулась пам'ять, але звук відсутній. Це пам'ять!
…Херсонес був неповторний! Кінець листопада, а все, що може, цвіте! Троянди, що капелами співають молитви у
собору Святому Володимиру, ніби росли не на клумбах, а з амфор грецьких мореплавців… Та й
саме море – чудове, неповторне лягло біля ніг Святішого перед руїнами та найпрекраснішим
Бал осенний закончен не вроде,
Платья осени… — дар ноября:
Мини., все от Шанель и не зря,
В декабре вмиг сгорят в белом коде.
Всё тряпьё по задворкам, оврагам,
Слова не розкажуть про все необачно,
Шукай, не шукай - у кохання є рай...
Немає стежок де в любові все вдячно,
Одне знаю я... - у любові сорай...
Люби... - не буває все просто і гладко,
Лжи невежество, всласть, с Мавзолея, народ,
- 200 разных народов в одну мясорубку,
Всех соседей, Европу и США, да не в шутку,
В третью, Кремль, - мировую, упрямо ведёт.
Полетели ракеты, "Грады", пули, в букет,
Повторю, ще до розлуки,
Під любові щем,
Що любила я ці руки, владні… з сліз дощем.
Очі, за несамовиту
Вдачу всіх наяд.
О время, ты прожорливо, - тень льва
И жрёшь не только то, что породило;
Из челюстей твоих - добра и зла
Не вырвать... Феникс, не воспрянет... Диво,
И в радости, и в грусти наугад,
Ложь раздирает мир, рождает войны,
В литературе наплодила сук,
Которые за боль чужих разлук,
Готовы убивать - Орлы Достойны!
Молчать нельзя, хоть закрывают рьяно, О правде говорящий жарко, рот... В стране тирана всё наоборот, Что будет явным поздно или рано.
По мне так захлебнитесь навсегда
Прочтите всё на листьях жизни древа:
Где вечность тайны публикует лет;
Какой не знаем мы былой секрет,
Хоть справа был он, а быть может… — слева.
Семь действий, на подмостках сердца., пьесы:
Когда начало, где финал военный,
Год 41 - й ли, сороковой...
Кто победил кого в период энный,
Есть нищий победитель... Мой и твой
