Виктор Харламов
/переклад з Станіслава Конака/
В уюте чудо - зоопарка
Есть всё что нужно для души.
приносить Олівці і тоді маю мороку:
"Дядю, намалюй мені зайчика, маленького зайчика., і щоб, він, хотів... - моркви ...
Добре, дивись: ось грядка, на ній морква,
зайчик у кущах, бо боїться, він почув ось цієї тьоті кроки...
А у Оленки аж сльози у вередливих очах:
Чайки й хвилі нам над рікою милі;
Іспит в долі є, мрії не безсилі...
Серце защимить - май тоді мороку;
Хто сказав про нас: " Тиждень, ще й, без року!"
У луны перевёрнут мыс блюдца:
В мире злата живу и боюсь:
Пастернак и Есенин дерутся.,
Прославляя кулачную Русь (?).
Кулаки обагрённые тушью (?!),
Бал осенний закончен не вроде,
Платья осени… — дар ноября:
Мини., все от Шанель и не зря,
В декабре вмиг сгорят в белом коде.
Всё тряпьё по задворкам, оврагам,
Одна шестая часть с названьем кратким,
Ты, собираешь земли в нищету?!
Всегда ума палаты, взятки гладки,
Но всё же для народа даришь ту -
Жизнь, что богатым, часто, мрак неволи,
Слова не розкажуть про все необачно,
Шукай, не шукай - у кохання є рай...
Немає стежок де в любові все вдячно,
Одне знаю я... - у любові сорай...
Люби... - не буває все просто і гладко,
Лжи невежество, всласть, с Мавзолея, народ,
- 200 разных народов в одну мясорубку,
Всех соседей, Европу и США, да не в шутку,
В третью, Кремль, - мировую, упрямо ведёт.
Полетели ракеты, "Грады", пули, в букет,
Повторю, ще до розлуки,
Під любові щем,
Що любила я ці руки, владні… з сліз дощем.
Очі, за несамовиту
Вдачу всіх наяд.
Вертит Богом Земля, странно., — Бог не заметил,
Что хранится так сяк сути тайна столетий;
Всем такие просчёты видны (?), знают дети:
Третий месяц весны, месяц осени… — третий
Він знає все чує, баче, має
Великий хист до творчості, добра...
Ніхто його не бачив, рідний крає,
Де ти сховав цю велич наче бра...
Прочтите всё на листьях жизни древа:
Где вечность тайны публикует лет;
Какой не знаем мы былой секрет,
Хоть справа был он, а быть может… — слева.
Семь действий, на подмостках сердца., пьесы:
