Наталія Корж
Загублена…
Загублена й не знайдена ще й досі суть життя.
Засипана…
Завалена буденністю і різним дрібним хламом
Постійних чвар, проблем,- і вся ця мішура лиш маячня.
Ані романтики, ні мрій, ні свят – життя завмерло. Просто стало.
Людей засуджуємо по всяк час
За їх помилки у житті й падіння.
На жаль, усі ми падали не раз.
Не всі поставились із розумінням.
Ніхто руки нам вчасно не подав,
Лиш потай насміхались за спиною,
Я так далеко відійшла від Тебе!
Живу я к та рослина в кам’янистім ґрунті.
Твоє ім’я ношу глибоко в серці.
Не має свят. Одні лиш сірі будні.
Тримаюсь за розмову-соломину,
Лише з Тобою до кінця відверта.
Отче наш, що є на небі Ти,
Хай в усім здійсниться воля Твоя.
Розум мій і серце просвітли,
Щоб Тобі я не завдала болю.
Хліб насущний дай на кожний день
І навчи мене усім прощати.